23 вересня о 16.00 в галереї «Trafik» культурно-мистецьго центру «Українська книга» вперше в Чернівцях відкриється виставка культового українського фотографа Олександра Чекменьова. В експозицію ввійшли 20 чорно-білих фотографій зі знаменитої серії «Донбас».

«Чорно-білий Донбас» можна буде побачити з 23.09 по 13.10

Олександр Чекменьов – з Луганська. Найпрекраснішого міста в світі. Найцікавішого міста в світі. Найнезвичайнішого міста в світі. Населеного найяскравішими особистостями. Цей висновок я зробив років п’ятнадцять тому, коли вперше побачив фотографії Чекменьова. Він підніс до небес дно буття. Він відкрив світові луганських мислителів, що спилися, показав, власне, фактуру життєвого дна, безнадійність перетворив на іронію, жах на жарт. Довів, що життя прекрасне всюди.

Його фотографії – це історії, долі, подорожі. Знімки настільки вклеюються тобі в пам’ять, що мимоволі спадає на думку, а він не чаклун, Чекменьов? Я пам’ятаю всі його фотографії до останньої, всі серії, які я бачив. Кожного душевнохворого, що притискає до грудей білі лілії. Дивовижні образи, над змістом яких, Боже милий, думаю щодня. І боюся з’їхати з глузду, і хочу, щоб Чекменьов сфотографував мене в провінційній божевільні з білою квіткою. І я зможу зрозуміти, чому ті люди мають такі просвітлені очі.

Я пам’ятаю донбаських шахтерів у копанках. Чорних з білими очима і сяючими зубами. Гірняцьке весілля майже в шахті. Білу сукню нареченої, а поруч фуфайки і вугільний пил у шкірі. Вугільні гори і терикони за спиною. Я пам’ятаю останніх ветеранів війни, що вижили. Їх відносить вітром і змиває дощем. Вони зникають. Чекменьов ледь встигає зазнімкувати героїв. Він єдиний, кого вони ще цікавлять. Я пам’ятаю ринок. Усюди комахи-товари, люди-торговці, трамвайна колія.

Я пам’ятаю село в далекому лісі і родини по п’ятнадцять дітей у кожній, і журавлину, яку вони збирають у туманах… Я пам’ятаю обличчя, як сухарі, зі шкірою, що відбиває місячні пейзажі, водянисті очі, як старі калюжі, вкриті мулом і підсохлі. Усміхнені беззубі роти, обрамлені ярами і тріщинами років, пристрастей та гріхів. Оголені тіла, що відкрилися для нього одного.

Чекменьов – бродяга-бурлака. Підглядач за життям. Він любить зануритися як найглибше, затримати дихання як найдовше і відкрити очі щонайширше. Він там, де не ходять інші фотографи. Він там один. Його ні з ким не сплутаєш.

Олександр Ляпін