Ігор Янович

 

Народився 1944 р. у Києві.

У 1971 закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, кафедра художньої кераміки;

З 1986 р. – член Спілки художників СРСР;

З 1988 р. – працює з об’єднанням «Експрес-Авангард» при Фонді культури СРСР, Москва;

1988-91 – бере участь у виставках об’єднання в СРСР та інших країнах.

 

Персональні виставки:

2009

Кураторський порект Павла Гудімова "МІНІМИСТЕЦТВО", арт-центр Я Галерея, Київ

«Діалог», арт-центр Павла Гудімова Я Галерея, Київ

Проект «Контекст» в рамках Тижня актуального мистецтва, галерея мистецтв «Primus», Київ

Проект арт-центру Я Галерея «New Art from Ukraine 7» на ARTVILNIUS 09, Вільнюс

2008

Проект арт-центру Я Галерея «Папір/ не папір» на «Арт-Київ», Український Дім, Київ

«Горизонталі», Я Галерея, Київ;

2007

«Матерія», Я Галерея, Київ;

«Монохроми», галерея BWA, Ржешов, Польща;

2006

«Поліхромії», галерея «Ательє Карась», Київ;

2005

«Монохроми», галерея «Я Дизайн», Київ;

2003

«Роботи на папері», галерея «Я Дизайн», Київ;

2002

«Трансформація», галерея «Ательє Карась», Київ;

«Ландшафти», галерея BWA, Кельци, Польща;

2001

«Ландшафти», галерея BWA, Пшемишль, Польща;

2000

«Ландшафти-2», галерея «Ательє Карась», Київ;

1999

«Ландшафти», галерея «Ательє Карась», Київ;

1998

«Живописний дотик», галерея «Ательє Карась», Київ;

1997

Національний художній музей, Львів;

1995

Галерея «Бланк Арт», Київ;

1994

Галерея «Триптих», Київ;

Галерея «Голіцин», Берлін, Німеччина;

1992

«Sovangard Art Gallery», Відень, Австрія

Учасник понад 60 зарубіжних та міжнародних проектів.

 

 

"Мене в цілому хвилює форма побудови і форма руйнації, а на цій межі – виникнення нових форм, субстанцій нового стану".

Ігор Янович

 

"Ігор Янович – метр вітчизняного неоавангарду, досвідчений «нефігуративіст»".

Алла Чердинцева, «Вечірні вісті»

 

"Надзвичайно важливу роль у роботах художника відіграє фактура".

Орест Голубець

 

"Живопис Яновича – явище інтуїтивістське, фантазійне. Продиктоване внутрішньою природою, воно протистоїть концептуальним іграм із глядачем, вирахуванням ефектів, заангажуванню, провокації, епатажу. Це - творчий акт, спрямований не на зовнішній світ, а на внутрішній".

Інетта Гриньок, журнал «Сучасність», 1999, №6.