Останнім часом художники дедалі рідше працюють на пленері. Сучасне мистецтво не має потреби у природному кольорі. Ні відблиски сонця в літньому листі, ні навіть звірі в сосновому лісі не тішать око загартованого склом, бетоном і "плазмою" глядача. І лише закоренілий традиціоналіст та ретроград Олександр Бабак вирішив нагадати про вічне і привіз до Києва серію своїх робіт, які стали частиною спільного з Тамарою Бабак і Миколою Малишком проекту "Ліс".

Ідея створення такої виставки народилася не відразу. Бабак розповів, що ще два роки тому написав кілька пейзажів, але не знайшов їм розумного застосування. І ось тепер ласий до всього "недоробленого" Павло Гудімов вирішив засадити "Лісом" свою "Я Галерею". Бабак погодився. Але пейзажі поки що вирішив не показувати, а спеціально для проекту створив кілька дивних робіт і не прогадав.

Мабуть, здичавілі від урбаністичної туги художники, потрапивши на пленер, так і не зрозуміли, що з цим робити, і просто перетягли кілька артефактів з лісу до зали галереї. Особливо гарно вдалися дрова - багатозначні інсталяції "Сон" та "Акація, вільха, черешня" Миколи Малишка. Тамара Бабак, у свою чергу, створила кілька "пружних об`єктів". Її так звані "луки" - конструкції, створені, очевидно, зі ще молодих дерев - за задумом мають нагадувати нам про жіночу витонченість, ніжність, але водночас крайню напруженість.

Метру Бабаку нічого не залишалося, окрім як, уподібнившись до таких ремісничих вигадок, придумати свій лубок. От і вийшло, що замість картин Бабака глядач побачив лише пласкі об`єкти, які натякають на те, що автор зазвичай працює з полотном. "Спалений ліс" - авторський експеримент, основою якого стали старі шпалери, знайдені художником на смітнику.

У цілому проект виглядає вбого - ніби в "Я Галерею" на тиждень поселили завсідників популярних українських етнофестивалів, які жодного дня не проводять без того, аби щось не побудувати, вирізати чи прибити. Аматорський слов`янофільської ленд-арт під ковпаком. Незрозуміло тільки, хто кого більше обдурив - Гудімов глядача чи Бабак Гудімова.

Б. Іванов. INTV