…Спільні проекти О. Тістола та М.Маценка «Українські гроші», «Музей України», «Музей Ататюрка», «Музей архітектури», «Мать городов» стали етапними для українського мистецтва. Об’єднані ідеєю «відтворення краси стереотипів», «Нацпрому» як інтелектуального осмислення та критичного аналізу української традиції, вони залучили до художньої дискусії проблеми національної міфології, тему «українського барокко» як переламної і ключової епохи у вітчизняній історії, підключивши до неї радянський досвід і «національне підсвідоме», що визначає внутрішній стрижень світосприйняття та естетичних пріоритетів.

Так чи інакше апелюючи в роботах до масового несвідомого, намагаючись формалізувати його національні стереотипи, художники не стільки створюють свою версію поп-арту, скільки використовують його стратегію. Адже мають справу не з відпрацьованими «виробами масової продукції», а масовими ілюзіями – уявленнями, мріями, міфами, чиї виміри розмиті та невизначені, чию форму ще потрібно створити. Проектуючи своєрідний монументалізований «дизайн грошей» (окрім полотна «Українських грошей» сягають сімнадцяти метрів завтовшки), або очищуючи» фотозображення від зайвих деталей («Мать городов») і залишаючи їх у вільному метафізичному просторі, художники не стільки відтворюють певні образи, скільки на їх основі продукують свої. Їх світ підкреслено вигаданий, ілюзорний, витворений на майстерній режисурі і тонкому відчутті стилістичних коливань, а том будь-яка цитата здатна тут набути не лише іншого значення, а й перенесена в інший контекст,  – несподіваної «унікальності».

Галина Скляренко

Кандидат мистецтвознавства