14.09 - 05.10.08
Павло Маков
[сад]

 

У Макова є сади.

У садів є Маков.    

 

Сад для Макова – більше ніж сад, більше ніж образ,  тема для дослідження,

Більше ніж найширша метафора, яку можна собі уявити. Це точно не концепція і в жодному разі не проект.  

Якщо вже намагатися дати визначення тому, чим для Макова є сад, то можна було б сказати, що сад – це і шлях, і кінцевий пункт призначення, найголовніша мета.      

 

На виставці «Сад» представлено роботи кількох останніх років. Це такі собі сади і пост-сади водночас. Це певно вже не сади-мрії, не сади мрійника, не сади мрійництва. Це те, що, послуговуючись геологічною термінологією, можна було б назвати «сухим залишком». Випаровуються роки, слова,  почуття. Навіть спогади стають менш яскравими і більш графічними.

Поза тим, щось таки залишається.

 

Роботи Макова – це своєрідні пазли. Схожість, спорідненість із цією грою є не тільки візуальна, «технічна», а ще й чуттєва.

Часто поштовхом стають люди, слова, або події,  які не скажуть глядачеві геть нічого. Не викличуть жодної асоціації, не дадуть жодного натяку.

 

У Макова є різні сади.

Були сади пізнані, досліджені, визначені. Були сади, які мають (авжеж мають!) бути десь поруч, але єдине, що вказує на їхню присутність – це жовті прапорці на темних мапах.

У графіці Макова є щось прустівське.

Час від часу він «озирається» назад, дивиться на себе, наче на когось іншого.

Маков не намагається відтворити минуле, те що він робить - складніше. Він намагається долучити його до контроверсійної думки, що відтворення неможливе, але разом із тим неможливе й цілковите знищення та забуття. І саме цей мікс із назавжди загубленого й навіки живого художник намагається занурити в сьогодення. Не вірите? Придивіться уважніше.

 

У садів є різний Маков.

Павло Маков, з яким ви познайомитеся у 2008 році у Львові -  це людина, яка запитує «чи є життя після Садів?»   

 

Катерина Загорська

Сторінка автора
Павло Маков