27.02 - 16.03.08
Іза. Анна Войтенко
Свіжа кров української фотографії: експедиція Анни Войтенко
в арт-центрі Я Галерея
Відкриття нового персонального проекту українського
фотографа Анни Войтенко «Іза» - це не лише експедиція фотохудожниці, розгорнута
в об’ємі великої виставки. Це також презентація книги «Анна Войтенко. Іза»
(тексти Віталія Цвіда) –
першого видання із серії «Українська фотографія» (УФО), присвяченій вітчизняній
чорно-білій фотографії, що її розпочинає видавництво Павла Гудімова «Артбук».
Тільки на відкритті виставки – автограф-сесія Анни Войтенко для перших покупців
її першої книги.
До Ізи, маленького села на Закарпатті, мешканці якого живуть
лише з продажу виробів із лози, Анна Войтенко та журналіст Віталій Цвід
подорожували вже чотири рази, досконало вивчивши всі особливості перетворення
лози на досить коштовний виріб. Цей на позір мирний процес у чорно-білих
фотографіях А. Войтенко
набуває відтінку й відчуття справжньої війни. Чи не за це інший український
фотограф Олександр Ляпін називає її стиль «жорстким реалізмом».
Анна Войтенко, фотограф: «Є така робота – писати вірші. І є
така робота – робити фотографії… «Іза» – це розповідь про те, як зернятко лози
падає в землю, проростає, перетворюється на кошики, взуття, меблі, скрині,
капелюхи; про те, як усе це їде на ринок і гроші переходять із рук покупців до
рук майстрів-продавців. Це розповідь про руки».
Павло Гудімов, керівник //гудімов арт проект: «Анна Войтенко
- це «свіжа кров» української фотографії, представник нової генерації з власною
естетикою і власною темою. Анна подобається мені своєю непередбачуваністю: я
завжди знаю, що вона зробить класно, але ніколи не знаю як… Мене вражає її
художній підхід: Войтенко може іноді пожертвувати увагою до персонажа, замість
того вписуючи його у навколишні обставини, у взаємодію. Її фотографія - це
завжди глибока й неординарна робота».
Олександр Ляпін, головний редактор альманаху «Символ»: «Іза
– давнє закарпатське село (Хустський район) населенням 5237 осіб, засноване Бог знає коли. Одна з
версій його назви: там зупинялась іспанська королева Ізабелла І Кастільська… Замість картоплі, огірків,
томатів, там вирощують лозу. Підживлюють її добривом. Кожного року в один день вони
всі збираються на полі, де росте лоза, і ріжуть її. Роблять це разом, щоб ніхто
нічого не спер. П’ють собі горілку, спілкуються. Потім варять лозу, фарбують, а
взимку плетуть з неї. Живуть не бідно, мають замовлення і з України, і з
Москви».
Сторінка автора
Анна Войтенко
