11.08 - 31.08.10
Бебібум. Куратор - Павло Гудімов

Артем Волокітін, Ірина Каленик, Ростислав Котерлін, Микита Кравцов, Ніна Мурашкіна, Євген Равський, Андрій Сагайдаковський, Світлана Струк, Садан, Руслан Тремба, Олександр Чекменьов, Албіна Ялоза

«В країні бебібум», - стверджує Павло Гудімов і збирає в одному просторі роботи художників, в яких вони досліджують дітей - своїх, чужих, символічних, себе в дитинстві і дитинство в собі.

Цілком очевидно, що поява дитини у власній родині змінює ритм життя будь-якої людини - чи то музиканта, будівельника, менеджера, депутата - але саме чуттєвий нерв художника реагує на такі зміни найбільш неочікувано. Варто лише згадати відверті та надзвичайно тонкі проекти Артема Волокітіна «Вміст» і «Дотик» або Євгена Равського, який, інспірований власною дочкою, відкрив новий етап у своїй творчості та створив, зокрема, серію робіт Warner Sisters Presents. Виставка Равського, яка пройшла в арт-центрі Я Галерея в серпні 2009 року, мала просто шалений успіх у публіки. «Такої реакції аудиторії я не очікував: о 10-й ранку ще до відкриття галереї під входом збиралися матері та бабусі зі своїми чадами, аби якнайшвидше подивитись виставку. Мене справді здивував цей здоровий інтерес суспільства до актуального мистецтва», - згадує Павло Гудімов.

Батьки-художники вже традиційно звертаються до своїх дітей, створюючи роботи й для цієї виставки: Волокітін пише свою трійню в образі напів-дітей-напів-янголів, що парять у знайомому інтер'єрі; моделлю для Равського знов виступає красуня-донька, але цього разу художник вирішує композицію картини доволі нетривіально - по суті це парафраз «П'єти» Мікеланджело. Ще жорсткіше обходиться з образом дитини Руслан Тремба, який цього року вперше став батьком - його об'єкт «Холодильник» за формою нагадує немовля у пелюшках, а насправді є камерою для зберігання внутрішніх органів.

Однак куратор не обмежується висловлюваннями виключно художників-батьків, адже вважає таку позицію нечесною і завідомо заангажованою. Не претендуючи на всеосяжність, Гудімов, тим не менш, дає й інший погляд на тему дитинства - позбавлений батьківської романтизації, іронічний та кмітливий, як на полотнах Ростислава Котерліна, Андрія Сагайдаковського або у рисунках Світлани Струк.

У будь-якому, випадку куратор пропонує сприймати цей проект з дитячою легкістю й безпосередністю, а можливо навіть скористатися з нагоди: «Рано чи пізно майже кожен із нас стає матір'ю чи батьком. Це виставка для тих, хто не відмовляється від цієї ідеї, виставка-підказка, виставка-заклик, виставка-інструкція для використання тощо. Бебібум триває»