12.01 - 09.02.10

Новий наїв. Олександр Найден та Дмитро Кузовкін

Дмитро Кузовкін «Прибулець зі Львова»

Олександр Найден «Зустріч виїденого яйця з вичавленим лимоном»

 

Новий Наїв ставить за ціль знайомство з представниками сучасного наївного мистецтва, а точніше, його міським напрямком. Це розповіді про особистості.

Всі автори не мають спеціальної художньої освіти.

На Заході вживають термін арт-брют. Ми запропонували нашу версію - «Новий Наїв». У перенасиченому інформаційному просторі авторів рідко надихають декоративні мотиви народного мистецтва. Автори Нового Наїву прагнуть знайти свою мову, свій стиль і прийоми, чим стають ближче до ідеї сучасного мистецтва, де кожен свідомо чи несвідомо працює з темою.

Їх вважають диваками, оточення не сприймає, не розуміють в традиційних мистецьких колах. Деякі мають рідкісну можливість показувати свої роботи аудиторії.

У кожного автора Нового Наїву своя історія, свій характер, але прагнення спілкування і демонстрації своїх творів притаманна усім.

Проект Новий Наїв арт-центр Я Галерея розпочав у 2009 році виставками Ірини Гаршиної з Сум та Олександра Луценко-Бабана з Чернівців.

Авторів, яких ми представляємо сьогодні, об'єднує матеріал - папір. Але кожен працює над своїми темами у різних техніках.

Наративні гуаші киянина Олександра Найдена базуються на дитячих спогадах, образах і героях, таких як «Чорний піонер», «Чорнильниця-непроливайка», знайдена на пітерському смітнику довоєнна лялька, селекціонер Мічурін, або хлопчик-дебіл з монументальної мозаїки на стіні одної з київських шкіл.  І сам автор присутній на роботах у різних ситуаціях є героєм, учасником або спостерігачем нереальних подій. Олександр Найден більш відомий як мистецтвознавець, автор багатьох наукових робіт і монографій з народного мистецтва, але сам є наївним художником, який розпочав власну творчість після 50 років.

Олександр Найден каже: «На зміну юнацьким  ілюзіям  щодо щастя і успіху приходить світ реального абсурду та ідіотизму. Реалії постають графічним переплетенням образів  Франциско Гойї і Катерини Білокур. Утилітарно-практичні й ілюзорно-уявні складники життя зустрічаються  на порозі пустки буттєвості. Таке враження: ніби ти на околиці села в кучугурах заходиш в пустку з вибитими вікнами, розваленою піччю, виламаними дверима і бачиш там...ну, скажімо, розкішний секретер роботи Буля, або натюрморт Сезанна чи Моранді в оригіналі, або...»

Дмитро Кузовкін живе у Львові, спочатку був музикантом і грав на бас-гітарі у легендарній групі «Вуйки». Потім алкоголізм та лікування в психіатричній лікарні, де він розпочав власну арт-терапію. «Так я віднайшов нові грані зображення дійсності» - розповідає художник.

Дмитро Кузовкін робить аплікації з усього, що потрапляє під руки. В хід іде все, що ми вважаємо непотребом: старі журнали, газети, рекламні листівки та інша макулатура. Обов'язковою частиною кожного твору є напис - афоризм або дотепна історія з добрим гумором. Теми, над якими працює Дмитро Кузовкін - від марсіан у Львові до боротьби з алкоголізмом з підписами українською та німецькою мовами, які спокійно могли б «вийти» на вулиці у якості соціальної реклами.

 

Розмова Павла Гудімова та Олександра Найдена

Автобіографія Дмитра Кузовкіна