08.04 - 21.04.09
Небо без янголів. Олександр Глядєлов
«Небо без янголів» - це перша
фотовиставка Олександра Глядєлова, присвячена виключно небу.
Хоча, взагалі-то, суворий
документаліст Глядєлов фотографує інший бік реальності: ув'язнених, тяжко
хворих та безпритульних людей. Щоправда, ці світлини досить непритаманні для
сучасного мистецтва, ніколи не бувають сповнені захватом від людських
страждань. Мимохіть пригадується Славой Жижек, який закидав режисеру Ларсу фон
Трієру зображання несправедливості та жорстокості не крізь призму співчуття, а
крізь призму такого собі замилуваного споглядання. Що, на думку Жижека,
перетворює глядачів на садистів-співучасників, які тішаться, спостерігаючи за
стражданнями безневинних людей.
А от роботи Глядєлова нас на
співучасників не перетворюють. Його фото радше висловлюють якусь стриману
солідарність із тим, що бачив фотограф, з тими, кого вирішив показати
глядачеві.
На питання «Чому небо без
янголів?», фотограф посміхається та відповідає: «таке вже воно сучасне життя!».
«У тисяча дев'ятсот дев'яносто
дев'ятому році, якщо пам'ять мені не зраджує, я розмовляв з Отцем Олександром
Чумаковим у командорській кімнаті його одеського притулку «Світлий Дім». Було
це після чергової, потужно організованої атаки на притулок і особисто на нього.
У двері постукали, й низенько протиснулася хлопчача голова:
- Отець, можна?
- Заходь, чого тобі? - запитав Чумаков
хлопчиська років шести.
- Ось намалював, хочу подарувати, - й
на стіл ліг аркуш із малюнком.
- Так, дякую, любий. І що ж тут?
Розповідай...
- Ось дерево...
- Ну це я бачу
- ... ось ти...
- Цікаво, а що то наді мною?
- Янголи. Це янголи. Один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім.
Сім янголів. Вони літають.
Він уважно подивися на нас і сказав:
- Чому б янголам не літати?!
І ось я всі ці роки думаю, чому ж вони
не літають?» (Глядєлов О.)
Отже, на
декількох десятках робіт будемо все ж таки шукати янголів. Раптом пролетів
якийсь?
Сторінка автора
Олександр Глядєлов
